Доброго дня всім тут присутнім! Христос Воскрес! Для всіх, хто у вірі Христовій, з
Великоднем, зі святами всіх вітаю. Здоровя всім і мирного неба. Україно моя рідна, ти всяк
час страждала. З землі, кровю пролитої, ворогів зганяла .
Я українська бабуся, маючи пристарілий вік і групу інвалідності змушена була залишити
свою домівку та їхати в іншу країну, шукаючи прихистку для своїх маленьких внучат, які
тільки-но почали своє життя.
Адже ті жахливі події, які відбуваються в нашій країні руйнують психіку і здоровя наших
діток. А скільки маленьких життів забрала вже ця, нікому не потрібна війна, яку не назвати
війною, бо це не військові дії, це варварське знищення наших миролюбивих людей та
діточок, наших будинків, дитсадків, шкіл, навчальних закладів, лікарень та будинків, не
кажучи вже про державну інфраструктуру. Про це навіть важко говорити, бо гіркий комок
болю стискає горло.
На разі маючи таку нагоду і постійно відвідуючи ці мітинги від часу приїзду сюди, я хочу
висловити велику подяку студентам-землякам, які навчаються в Німеччині. Ось в цьому
красивому місті Пасау, та вміло та регулярно організовують народ і доносять до німецьких
людей всю інформацію про те горе, що коїться в Україні, про те, що переживають українці.
Сьогодні я висловлюю мою безмежну вдячність всім небайдужим людям інших країн світу,
які відгукуються на нашу біду та надають свою підтримку і допомогу нашим людям.
Від себе особисто кажу величезне дякую німецьким друзям Губерту і Лорі з Фатерсдорфа.
Геральду і Віці з Зальцвега, які зустріли нас як рідних, прихистили у своєму красивому і
комфортному житлі, забезпечили усім необхідним та щоденно піклуються і надають нам
допомогу у наших проблемах.
Завдяки таким людям існує світ. Були б всі такими добродушними і доброзичливими, то
навіть слово „війна“ було б назавжди забуте.
Будучи в опіці цих добрих німецьких людей, зігрітою їхнім теплом, моє материнське серце
цілодобово щемить від болю за свій рід, своїх синів, яких залишила в Україні боронити
свою землю, а нас вони відправили рятувати від смертів війни своїх малих дітлахів.
І як мати двох синів сьогодні я низько вклоняюсь і від глибини своєї душі співчуваю всім
українським матерям (і навіть російським), які загубили в цій безглуздій війні те, що є
найдорожчим і найціннішим для кожної матері — своїх рідних дітей.
Вічна память нашим відважним визволителям! А я хочу вірити в те, що всяке зло добро
змете. Адже світ тримається на добрі.
І тільки про одне я мрію, що „віра переможе безнадію“. Ведь „Бог высоко, видит далеко“.
Тож і в нашій Україні сонечко засяє.
Вірю в нашій Україні сонечко засяє,
Перемога до нас прийде, бо нам Богом дана.
Буде все в нас, як раніше, можливо ще краще.
Всі разом ми відшкодуємо втрачене багатство.
Добрі люди допоможуть нам у цьому ділі.
Того ж бо ми не хотіли — й будем при надії
Бо хочемо ми ще жити, як раніше жили
І любити і дружити й будувати мрії
Будуть ще на полях наших врожаї пшениці,
Бо всі знають! Українці — люди працьовиті.
Ряснітимуть поля наші від смачної гречки
Мирним людям непотрібні всякі суперечки
Нашим дітям і внучатам бачити світу,
Україна — їхня мати, надасть їм освіту.
Будуть всі вони при справах у своїй країні.
І піднімуть прапор Миру в рідній Україні!
Слава Україні!
Героям слава!
А я буду вірити в те, що всяке зло — добро змете. І тільки про одне сьогодні мрію — що віра
переможе безнадію.
Тож будьмо ми дружніми всі,
Й вимолюймо Миру у Бога країні і рідній сімї.
А кремлівський безумець, який занадто перенаситився кровю наших миролюбивих людей
понесе покарання. Такий страшний гріх не має бути безкарним. Буде він покараний і Богом,
і своїми людьми, які з часом зрозуміють, хто ким був.
Тож будьмо ми дружніми всі.
Й вимолюймо миру у Бога
Країні і рідній сімї.
Слава Україні.